Палає наша земля… Палає від ненависті, жадоби влади… Палає від вибухів, збройної канонади, пострілів… Гинуть люди – чоловіки, жінки, діти… У наші часи – часи прогресу, цивілізації, наукових досягнень і т.д, і т.п. – гинуть наші з вами брати-християни за те, що вони сповідують Віру Христову. Кров новітніх мучеників, тисяч невідомих світу святих людей, окроплюють цю грішну землю, повторюючи земний шлях Спасителя.

Кров лилася і в ХІ столітті…

Кров християнських мучеників-паломників, котрі через далекі краї, через холод, голод і негоду, ішли поклонитися до найбільшої святині християнства – Гробу Господнього. І не просто поклонитися, - а спокутувати свої гріхи і заслужити спасіння у майбутньому Вічному Житті. Багато з них не досягали мети – гинули в дорозі від тягарів і небезпек далекої подорожі, від рук грабіжників, розбійників, під ударами шабель мусульманських вояків.

У ті часи ісламська навала затопила Близький Схід і загрожувала цілому Християнському Світові. Завойовники нищили християнські святині, руйнували міста, грабували, вбивали, залишали за собою згарища і руїну.

Візантійський імператор Алексій І звернувся до Апостольського Престолу з проханням про допомогу… Воно було почуте.

27 листопада 1095 року Божого після закриття Клермонського церковного Собору, Папа Римський Урбан ІІ звернувся до усього Християнського Святу з полум’яним закликом, який я хотів би дещо ширше процитувати:

"…Необхідно, щоби ви, якомога скоріше поспішили на допомогу вашим братам, котрі проживають на Сході, про що вони не один раз вас просили. Бо в межі Романії вторгнулось і обрушилось на них… персидське плем’я турків… займаючи все більше і більше християнських земель, вони семикратно здолали християн у битвах, багатьох повбивали і позабирали в полон, зруйнували церкви, спустошили царство Богове. Якщо довго будете перебувати в бездіяльності, вірним доведеться постраждати ще більше. І от про цю то справу прошу і благаю вас, глашатаїв Христових, - і не я, а Господь, - щоб ви умовляли з усією можливою наполегливістю людей усякого звання, як кінних, так і піших, як багатих, так і бідних, потурбуватися про надання всякої підтримки християнам і про вигнання того негідного народу з меж християнських земель. Я кажу присутнім, доручаю повідомити відсутнім, - так велить Христос. Якщо хто, відправившись туди, закінчить своє життя, вражений смертю, будь-то на сухому шляху чи на морі, або в битві проти язичників, віднині хай відпустяться йому гріхи. Я обіцяю це тим, хто піде в похід, бо наділений такою милістю самим Господом. О, яка ганьба, якщо б таке ганебне, недостойне, огидне плем’я, яке служить диявольським силам, здолало би народ, проникнутий вірою у всемогутність Божу… О, яким соромом покриє вас Господь, якщо ви не допоможете тим, хто сповідує віру християнську, подібно нам… Нехай виступлять вони проти невірних, нехай рушать на бій, давно вже достойний того, щоби бути розпочатим… Особливо ж нехай спонукає вас Святий Гріб Господній… гріб, котрим нині володіють нечестиві, Святі Місця, котрі ними підло оскверняються і ганебно нечестям їхнім забруднюються…"

І стрепенувся Християнський Світ… Весь квіт європейського лицарства прийняв хрест. Герцоги, графи, барони, ба, навіть королі, вважали за честь піти на битву за визволення Гробу Господнього. Європейська шляхта розпродавала свої маєтки і брала в руки меч заради великої мети – спасти свою душу у праведному бою.

І щоб нам не розповідали сучасні горе-історики про загарбницькі цілі Хрестових походів – не вірте їм! Це облуда і брехня - і вони самі це добре знають! Хрестові походи – це була справедлива війна Християнського Світу з метою захисту від ісламської експансії. Це була війна, котра об'єднала християн. І кардинально змінила хід історії.

І в цей день, роздумуючи над подіями далекої давнини, я приходжу до висновку, що нам необхідний ще один Хрестовий похід. Бо в сучасному світі більшість війн є імперськими, а значить неправедними і несправедливими. Ті війни, що ведуть сильні світу цього – це війни за панування над світом. І саме за це, а не заради Вічних Цінностей сьогодні вбивають людей, винищують та загарбують цілі країни… Саме з цією метою застосовуються новітні технології психологічного впливу і зомбування людей, щоб зробити з них сліпих виконавців, роботів-убивць.

Зло заволоділо світом! Але воно не перемогло – і не переможе ніколи! Бо незнищенними є Лицарі Христа! Вони є в кожного народу, кожної нації – Лицарі, які завжди і повсюдно готові до справедливої війни – до війни зі Злом. Це Лицарство, готове ціною власного життя і свободи, задля Життя Майбутнього, заради Спасіння безсмертної душі своєї, покаявшись у гріхах своїх і прийнявши Святі Дари, стати на смертний бій зі Злом. І нікому не вдасться зупинити їхньої переможної ходи! Бо як Спаситель страждав за нас на хресті, помер, і воскресши, "смертю смерть подолав" – переміг Сатану, так і Лицарство Христове переможе Зло Хрестом і Мечем з вірою в Життя Вічне!

Тому я, у цей день, хочу привітати усіх Христових Воїнів і сказати: "Наш Хрестовий похід ще не закінчений, але ми обов’язково переможемо!" Бо з нами Бог! Тоді хто ж проти нас!

27.11.2007р.Б.

Джерело: http://www.banderivets.org.ua